«Єдиний шлях до знань - це діяльність»

Бернард Шоу

         Перебудова системи вітчизняної освіти передбачає реалізацію низки важливих завдань, одним із яких є підготовка фахівців нової формації, здатних до творчого використання могутнього потенціалу музичного мистецтва в навчально-виховній діяльності.

     Педагогічна практика із додаткової кваліфікації «Керівник дитячого художнього колективу» — це ефективна навчальна форма підготовки студентів коледжу до музично-освітньої діяльності у початковій школі.  Мета цього виду практики полягає у формуванні музично-виконавських і педагогічних знань, умінь та навичок, необхідних майбутнім фахівцям для художнього спілкування з учнями у позакласній музично-виховній роботі. У ході реалізації цього виду практики студенти мали змогу сформувати змістову, мотиваційну та оперативну основи майбутньої професії.

         Студенти третього курсу, групи В традиційно завершують проходження педагогічної практики з додаткової кваліфікації «Керівник дитячого художнього колективу» творчим захистом практичних надбань.

         25 листопада 2014 року студенти-практиканти під керівництвом Пулик І.М. запросили на «прямий ефір» телепередачі «Домінанта», темою якого став «Пісенний бум». У цікавій інноваційній формі відбувалось усе дійство. Присутні у залі «телеглядачі» — студенти, викладачі, батьки мали змогу познайомитись із творчим колективом «Ясочка», створеним студентами-практикантами на базі 4-А та 4-Б класів ЗНЗ № 1 м. Дубна (класоводи: Максимюк Світлана Іванівна та Постельжук Леся Григорівна). Спільні мистецькі дії учасників проекту, а особливо маленьких артистів, зачаровували, без сумніву, протягом усього дійства. Як студенти, так і школярі продемонстрували різноманітні мистецькі дії: спів, гру на музичних інструментах, акторські здібності. Ведучі « прямого ефіру»: Зоряна Жук, Петро Рудий (3-В курс); Юлія Савчук, Юрій Кириченко (учні ЗНЗ №1), найактивніші співаки солісти – сестрички Надійка та Софійка Дехтярчуки, акомпоніатори – бандуристи, скрипалі, баяністи (3-В курс) занурили усіх присутніх у справжню творчу атмосферу.

         Дійство супроводжували мультимедійні засоби. «Оператори» прямого ефіру» доклали чимало зусиль, аби відзняті ними сюжети («Ми і наші діти» «Лісова музична школа», «Ательє індпошиву «Їжачок») стали яскравим доповненням музично-освітнього заходу, зразком використання ІКТ технологій.

         У «прямому ефірі» до слова ведучі запросили завідувача навчально-виробничої практики коледжу Шевчук Ніну Павлівну, яка звернула увагу на практичному спрямуванні заходу, на його місце та ролі у формуванні професійних компетентностей майбутнього керівника дитячого художнього колективу.

         Свято закінчилось піднесено, на найвищій ноті  творчого запалу та ентузіазму – піснею Лесі Горової «Музика живе».

    Учитись важко, а учить ще важче,

але не мусиш зупинятись ти,

як дітям віддаси усе найкраще,

то й сам сягнеш нової висоти.

Дитинство-казка, мов чарівна мить,

Там завжди сонячно і світло.

І річка вдаль приваблива біжить,

А поле травами розквітло.

Там стільки сонця, радості, тепла,

Краси чарівної без краю!

Там наймиліша стежка пролягла,

Лиш вороття туди немає.

Там велетні дерева до небес,

Струмочки чисті гомінливі,

Повсюди стільки казки і чудес…

Там ми були такі щасливі!

В дитинстві все яскраве і дзвінке,

Уміє серце милувати.

А малинове сонечко таке,

Що у словах не передати.

А неба синь нас кликала в політ

Там чисті роси найсвітліші.

Там вперше пізнавали дивосвіт

Й були, мабуть, найщасливіші.

Мабуть, немає кращого періоду в житті людини, як дитинство. Та чомусь діти хочуть скоріше стати дорослими. І навпаки - доросла людина думає: "Чому я не цінував дитинство та спішив постаршати якнайшвидше?" Скільки ж забав та пригод відбувається з нами в дитинстві: ми їздимо в літні табори, граємось у різні ігри, пустуємо, мріємо…

Дитинство - щаслива пора. Це безтурботний час, коли ми пізнаємо світ з допомогою батьків, учителів, друзів.

Світ дитинства – це такий чарівний світ, в якому дитина може пограти в ляльки, в машини, в м’яч. І хоча дитинство пролітає дуже швидко, воно все-таки дуже цікаве, яскраве і веселе. Це незабутня пора, пора мрій, щирої радості і дорослішання.

Майже всі дітлахи чекають свого дорослішання, наче якогось надзвичайного подарунку. Мріють про те, ким будуть працювати і яка в них буде сім’я. Думають, що насправді щасливим може бути тільки дорослий, а вони маленькі в’язні своїх літ.

І що вони, ті дорослі, вигадують, коли говорять фразу: «щасливе дитинство»? Яке ж тут щастя, коли те не можна, те не чіпай, туди не ходи, до того не підходь, те тобі ще не потрібно? От мамі й тату справді щастя – їм усе можна. Ніхто їх не буде лаяти за розбитий посуд чи обмальовані шпалери, їм не треба просити у когось гроші, щоб купити те, чого хочеться, вони одягаються так, як їм подобається.

А у дітей не життя, а одне постійне «не можна» і ціла купа обов’язків. Іграшки треба поскладати, вранці в дитсадок рано встати, вірші вивчити, кашу поїсти (до того ж не вимазатись нею), з сусідами треба вітатись, і ще сила-силенна того, що треба. Хоч би раз батьки наказали дивитись мультфільм чи довго грати на вулиці.

Але, незважаючи на такі думки дитини, її мозок створює в пам’яті особливу поличку, на яку складає і сімейні свята, і образи родичів (з якими в дорослому житті вже не доведеться зустрітись), і різні запахи, які колись не викликали ніяких емоцій, і улюбленого кота Мурчика, і смак маминих та бабусиних страв, і відчуття теплого светра, зв’язаного рідними руками, на своєму тілі, і перші мамині сльози, причиною яких ти став.

І от коли вже доросла самостійна людина занадто глибоко пірнає в свої побутові проблеми, коли вона надміру віддає себе роботі, ремонту, вихованню своїх дітей, коли її свідомість поступово виснажується, от тоді мозок непомітно веде до тої полички зі спогадами дитинства, які мають цілющу силу для знесиленої душі . Відтак вона переживає знову ті відчуття, насичується ними, і лише тоді розуміє – яке ж все-таки дитинство щасливе.

Діана Шпітун

Лідерська програма "Подаруй дитині радість"

                          Я свободу слова ні на що не проміняю.
                          О. Ірванець.
Найбільша радість – радість людського спілкування. І таку можливість мали студенти та викладачі Дубенського педагогічного коледжу 20 листопада 2014 року. Адже на творчу зустріч з колективом студентів та викладачів вже вкотре завітав випускник нашого коледжу (1980 рік) Олександр Ірванець, а нині – поет, прозаїк, есеїст, перекладач, драматург. Один із засновників і підскарбій літературного угруповання «Бу–Ба–Бу» у складі Юрія Андруховича, Олександра Ірванця, Віктора Неборака.
Зацікавила присутніх розповідь О. Ірванця про початок творчості:
«Я пам’ятаю той чудовий весняний день, коли мені в голову стрелив мій перший нормальний вірш. І тоді я подумав, що непогано було б стати письменником, кльово було б… Я студент педучилища, мені 17 років, і в моїй душі народилося десь 12 рядків серйозного тексту. Я записав цей вірш – і десь серед літа його надрукували у районній газеті.
Я – український письменник і більше ніде не зміг би реалізуватися.
Я не хочу щоб мною правили невігласи, і намагаюся з цим у міру своїх скромних сил боротися».
З великою увагою присутні слухали читання поезій, уривків з прозових творів у майстерному виконанні автора, про що свідчили бурхливі оплески. Також студенти активно поспілкувалися з поетом, задаючи цілу низку запитань, на які Олександр Ірванець охоче відповідав.
Кожен знайшов у словах поета щось для себе – в ліричному осмисленні сутності буття, в тверезому й іронічному погляді на світ і себе в ньому. Адже його твори розкривають читачам своєрідний образ нашого сьогодення, створений шляхом застосування нових жанрово-стильових та образних засобів.
На закінчення зустрічі поет подарував кілька примірників своїх останніх збірок.
Комісія викладачів філологічних дисциплін

Відповідно до наказу №115 осн/д «Про проведення об’єктового тренування з евакуацією мешканців гуртожитку Дубенського коледжу РДГУ при виникненні задимлення внаслідок короткого замикання електропроводки» та згідно річного плану роботи 20 листопада 2014р. було проведено навчальну евакуацію мешканців гуртожитку коледжу. Метою заходу було надання практичних навичок та формування стереотипу поведінки у надзвичайних ситуаціях серед учасників тренування.

             Об’єктове тренування було організовано та проведено згідно розробленого плану.
З мешканцями гуртожитку проведено практичне заняття на предмет надання першої медичної допомоги при отруєннях димом та опіках отриманих внаслідок ураження електрострумом.
    Після завершення тренування та підведення підсумків всі мешканці гуртожитку організовано повернулися до своїх кімнат.